набгати
НАБГА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех.
1. Нам’яти, наробити жмутків із чого-небудь.
2. Жужмом напхати, наскладати чогось у що-небудь.
Набгали мішок конопель набгом (Сл. Гр.).
3. Поступово зібрати, надбати.
— І навіщо ви отаку силу книжок набгали? — звернувся до мене пан становий (Мирний, IV, 1955, 371);
— Антоніно Павлівно! Я не стану вам говорити компліментів, бо скільки б я їх не набгав, усі будуть непридатні (Дн. Чайка, Тв., 1960, 56).
Словник української мови (СУМ-11)