1. Словник української мови в 11 томах

набгати

НАБГА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех.

1. Нам’яти, наробити жмутків із чого-небудь.

2. Жужмом напхати, наскладати чогось у що-небудь.

Набгали мішок конопель набгом (Сл. Гр.).

3. Поступово зібрати, надбати.

— І навіщо ви отаку силу книжок набгали? — звернувся до мене пан становий (Мирний, IV, 1955, 371);

— Антоніно Павлівно! Я не стану вам говорити компліментів, бо скільки б я їх не набгав, усі будуть непридатні (Дн. Чайка, Тв., 1960, 56).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. набгати — набга́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. набгати — -аю, -аєш, док., перех. 1》 Нам'яти, наробити жмутків із чого-небудь. 2》 Жужмом напхати, наскладати чогось у що-небудь. 3》 Поступово зібрати, надбати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. набгати — НАБГА́ТИ, а́ю, а́єш, док., що. 1. Нам'яти, наробити жмутків із чого-небудь. 2. Жужмом напхати, наскладати чого-небудь у щось; набити. Набгали мішок конопель набгом (Сл. Б. Грінченка); * У порівн. Словник української мови у 20 томах
  4. набгати — НАБИ́ТИ (наповнити що-небудь чимось, щільно вкладаючи, втискаючи всередину), НАТОВКТИ́ розм., НАТОПТА́ТИ розм., ЗАБИ́ТИ розм., ЗАГАТИ́ТИ розм., НАТОВКМА́ЧИТИ розм.; НАБГА́ТИ, НАПХА́ТИ розм., НАБЕ́ХКАТИ розм., НАТИ́СКАТИ розм. Словник синонімів української мови
  5. набгати — Набга́ти, -га́ю, -єш гл. 1) Многое согнуть, свернуть. 2) Набивать, набить въ большомъ количествѣ; напичкать. Набгав повну кишеню горіхів. Словник української мови Грінченка