наборг
НА́БОРГ, присл., діал. Набір.
Довкола шниряє [пан], глядить, де б грошиків позичить можна, і думка в кожного тривожна, що наборг їсть і наборг спить (Фр., X, 1954, 267);
[Шрамек:] Візьми в крамниці хліба наборг, недобра дитино (Галан, І, 1960, 528).
Словник української мови (СУМ-11)