набридлий
НАБРИ́ДЛИЙ, а, е. Який набрид.
Марія змахнула хвартухом набридлу сльозу і боязко озирнулася до вікна (Кучер, Пов. і опов., 1949, 9);
Над морем шугає пронизливий вітер і висвистує набридлу пісню (Хижняк, Килимок, 1961, 3).
Словник української мови (СУМ-11)