набудовувати
НАБУДО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., НАБУДУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех.
1. Будувати у великій кількості.
— Доводилось мені і скарби знаходить: багацько набудував я церков, монастирів (Стор., І, 1957, 345);
Багато набудував колгосп "Перемога"! Після війни прийшли майже на голе місце (Коп., Подарунок, 1956, 8).
2. Те саме, що надбудо́вувати.
Набудувати один поверх над будинком.
Словник української мови (СУМ-11)