набутний
НАБУТНИ́Й, а́, е́, розм. Який можна нажити, набути.
Господарство — річ набутна (Фр., VII, 1951, 304).
Словник української мови (СУМ-11)НАБУТНИ́Й, а́, е́, розм. Який можна нажити, набути.
Господарство — річ набутна (Фр., VII, 1951, 304).
Словник української мови (СУМ-11)