набутися —
набу́тися 1 дієслово доконаного виду побути довго, досхочу набу́тися 2 дієслово доконаного виду взутися
Орфографічний словник української мови
набутися —
I див. набуватися I. II див. набуватися III.
Великий тлумачний словник сучасної мови
набутися —
НАБУ́ТИСЯ¹ див. набува́тися¹. НАБУ́ТИСЯ² див. набува́тися².
Словник української мови у 20 томах
набутися —
I. Набува́тися, -ва́юся, -єшся сов. в. набутися, -будуся, -дешся, гл. 1) Пріобрѣтаться, пріобрѣсться. 2) Преимущественно только въ с. в.: Прожить, пробыть достаточно долго. Ні я нажилася, ні я набулася. Грин. III. 397. Не довго я у свого батечка набувся.
Словник української мови Грінченка