набілений

НАБІ́ЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до набіли́ти.

Ні, каже Дарка, вона не буде пудритися, бо вона провалилася б крізь землю, якби, боронь боже, дізналися, що вона набілена (Вільдс, Повнол. діти, 1960, 15).

Значення в інших словниках

1. набілений — набі́лений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. набілений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до набілити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. набілений — НАБІ́ЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до набіли́ти. Ні, каже Дарка, вона не буде пудритися, бо вона провалилася б крізь землю, якби, боронь Боже, дізналися, що вона набілена (Ірина Вільде).  Словник української мови у 20 томах