навик

НА́ВИК, у, ч. Уміння, набуте досвідом, звичкою, вправами.

Поступово вона набувала навиків [роботи горнового], почала працювати краще (Ткач, Крута хвиля, 1954, 167);

Під час занять гімнасток старших розрядів відновлюються технічні навики з основних вправ (Худ. гімнаст., 1958, 9);

// перев. мн. Практичні знання, досвід у якій-небудь галузі.

Багато кадрових робітників передавали молоді свої знання, трудові навики (Ком. Укр., 2, 1966, 14).

Значення в інших словниках

1. навик — на́вик іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. навик — НАВИК – НАВИЧКА Навик, -у. Уміння, набуте досвідом, звичкою, вправами; практичні знання, досвід у якійсь справі: механізаторські навики, мистецькі навики, професійні навики, трудові навики, навики керівництва, виробляти навики, здобувати навики. Навичка.  Літературне слововживання
3. навик — див. звичай  Словник синонімів Вусика
4. навик — -у, ч. Уміння, набуте досвідом, звичкою, вправами. || перев. мн. Практичні знання, досвід у якій-небудь галузі.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. навик — НА́ВИК, у, ч., перев. мн. Уміння, практичні знання набуті досвідом, звичкою, вправами в чому-небудь. Поступово вона набувала навиків [роботи горнового], почала працювати краще (Д.  Словник української мови у 20 томах
6. навик — ДО́СВІД (сукупність знань, умінь, здобутих у житті, на практиці), НА́ВИЧКА, НА́ВИКИ (НА́ВИК рідше), ПРА́КТИКА, ШКО́ЛА часто зі сл. життя, життєва; МУ́ДРІСТЬ (МУ́ДРОЩІ) (глибокі знання, розуміння життя, здатність до узагальнення).  Словник синонімів української мови