навинутися
НАВИНУ́ТИСЯ, ну́ся, не́шся, док., розм. Випадково з’явитися де-небудь, перед ким-небудь; навернутися.
Колись я із тяжкої туги На лаві дубовій лежав.. Аж тут навинулась дівчина, І я свою тугу забув (Рудан., Тв., 1956, 57);
Дороги розвезло так, що годі було й думати, що хтось навинеться до Горнилівки (Речм., Весн. грози, 1961, 82).
Словник української мови (СУМ-11)