навощений
НАВО́ЩЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до навощи́ти;
// У знач. прикм.
Береста на Русі до винайдення паперу займала таке саме місце, як папірус у стародав-ньому Єгипті, навощені таблички у стародавньому Римі і т. ін. (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 501);
Після остигання повидла банки закривають папером: спочатку пергаментним, навощеним або целофаном, а потім чистим обгортковим (Укр. страви, 1957, 420).
Словник української мови (СУМ-11)