1. Словник української мови в 11 томах

навощений

НАВО́ЩЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до навощи́ти;

// У знач. прикм.

Береста на Русі до винайдення паперу займала таке саме місце, як папірус у стародав-ньому Єгипті, навощені таблички у стародавньому Римі і т. ін. (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 501);

Після остигання повидла банки закривають папером: спочатку пергаментним, навощеним або целофаном, а потім чистим обгортковим (Укр. страви, 1957, 420).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. навощений — наво́щений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. навощений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до навощити. || у знач. прикм. Навощена підлога. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. навощений — НАВО́ЩЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до навощи́ти. Приклад був не полірований, лише навощений (М. Йогансен); Підлога була натерта фарбою й навощена до блиску (І. Багряний); Папір був добре зім'ятий і наче навощений (Ю. Логвин); // у знач. прикм. Словник української мови у 20 томах
  4. навощений — Наво́щений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)