навратливий

НАВРА́ТЛИВИЙ, а, е, розм. Нав’язливий, набридливий.

І Мокрієвська чогось неначе одразу покращала, і сам Цап став не такий поганий та навратливий (Н.-Лев., IV, 1956, 337);

Не збили з ніг її вітри Люті і навратливі, як горе (Турч., Земле моя.., 1961, 75).

Значення в інших словниках

1. навратливий — навра́тливий прикметник розм.  Орфографічний словник української мови
2. навратливий — див. нав'язливий  Словник синонімів Вусика
3. навратливий — -а, -е, розм. Нав'язливий, набридливий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. навратливий — НАВРА́ТЛИВИЙ, а, е, розм. Нав'язливий, набридливий. І Мокрієвська чогось неначе одразу покращала, і сам цап став не такий поганий та навратливий (І. Нечуй-Левицький); Не збили з ніг її вітри Люті і навратливі, як горе (А. Турчинська).  Словник української мови у 20 томах
5. навратливий — НАВ'Я́ЗЛИВИЙ (про людей, рідше тварин — який викликає роздратування своїм частим звертанням, вимогою уваги до себе і т. ін.; перев.  Словник синонімів української мови
6. навратливий — Навратливий, -а, -е Привязчивый, надоѣдливый. Васильк. у.  Словник української мови Грінченка