навратливо

НАВРА́ТЛИВО, розм. Присл. до навра́тливий.

Мрії ворушились серед мертвої тиші завзятущо, настирливо, навратливо (Н.-Лев., IV, 1956, 256);

Він увійшов під арку [моста], де не так навратливо рвав вітер (Мик., II, 1957, 86).

Значення в інших словниках

1. навратливо — розм. Присл. до навратливий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. навратливо — НАВРА́ТЛИВО, розм. Присл. до навра́тливий. Зоря все миготіла й різала очі уперто й навратливо (І. Нечуй-Левицький); Він увійшов під арку [моста], де не так навратливо рвав вітер (І. Микитенко).  Словник української мови у 20 томах