1. Словник української мови в 11 томах

навратливо

НАВРА́ТЛИВО, розм. Присл. до навра́тливий.

Мрії ворушились серед мертвої тиші завзятущо, настирливо, навратливо (Н.-Лев., IV, 1956, 256);

Він увійшов під арку [моста], де не так навратливо рвав вітер (Мик., II, 1957, 86).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. навратливо — розм. Присл. до навратливий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. навратливо — НАВРА́ТЛИВО, розм. Присл. до навра́тливий. Зоря все миготіла й різала очі уперто й навратливо (І. Нечуй-Левицький); Він увійшов під арку [моста], де не так навратливо рвав вітер (І. Микитенко). Словник української мови у 20 томах