1. Словник української мови в 11 томах

навратливий

НАВРА́ТЛИВИЙ, а, е, розм. Нав’язливий, набридливий.

І Мокрієвська чогось неначе одразу покращала, і сам Цап став не такий поганий та навратливий (Н.-Лев., IV, 1956, 337);

Не збили з ніг її вітри Люті і навратливі, як горе (Турч., Земле моя.., 1961, 75).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. навратливий — навра́тливий прикметник розм. Орфографічний словник української мови
  2. навратливий — див. нав'язливий Словник синонімів Вусика
  3. навратливий — -а, -е, розм. Нав'язливий, набридливий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. навратливий — НАВРА́ТЛИВИЙ, а, е, розм. Нав'язливий, набридливий. І Мокрієвська чогось неначе одразу покращала, і сам цап став не такий поганий та навратливий (І. Нечуй-Левицький); Не збили з ніг її вітри Люті і навратливі, як горе (А. Турчинська). Словник української мови у 20 томах
  5. навратливий — НАВ'Я́ЗЛИВИЙ (про людей, рідше тварин — який викликає роздратування своїм частим звертанням, вимогою уваги до себе і т. ін.; перев. Словник синонімів української мови
  6. навратливий — Навратливий, -а, -е Привязчивый, надоѣдливый. Васильк. у. Словник української мови Грінченка