навратливо

НАВРА́ТЛИВО, розм.

Присл. до навра́тливий.

Зоря все миготіла й різала очі уперто й навратливо (І. Нечуй-Левицький);

Він увійшов під арку [моста], де не так навратливо рвав вітер (І. Микитенко).

Значення в інших словниках

1. навратливо — розм. Присл. до навратливий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. навратливо — НАВРА́ТЛИВО, розм. Присл. до навра́тливий. Мрії ворушились серед мертвої тиші завзятущо, настирливо, навратливо (Н.-Лев., IV, 1956, 256); Він увійшов під арку [моста], де не так навратливо рвав вітер (Мик., II, 1957, 86).  Словник української мови в 11 томах