навскач
НА́ВСКА́Ч, присл. Роблячи стрибки, дуже швидким бігом.
Іванко сіпнув коня за поводи, вперся в стремена, і кінь з ходу пустився навскач (Хижняк, Д. Галицький, 1953, 139);
Фашист займав із череди корову. Вона ж від нього кидалась навскач (Підс., Загули.., 1960, 45).
Словник української мови (СУМ-11)