навсидячки
НАВСИ́ДЯЧКИ, присл., розм. У сидячому положенні; сидячи.
Візьме Олександра дійницю, піде вдосвіта доїти корову, та й засне над дійницею навсидячки (Коцюб., І, 1955, 64);
Здавалося, він дрімав навсидячки, зануривши своє широке підборіддя в кучеряві вилоги кожушка (Гончар, III, 1959, 249).
Словник української мови (СУМ-11)