навсидячки
НАВСИ́ДЯЧКИ, присл., розм.
У сидячому положенні; сидячи.
Візьме Олександра дійницю, піде вдосвіта доїти корову, та й засне над дійницею навсидячки (М. Коцюбинський);
Лейтенант, прихилившись головою до стінки спостережного пункту, навсидячки спить (М. Стельмах);
Здавалося, він дрімав навсидячки, зануривши своє широке підборіддя в кучеряві вилоги кожушка (О. Гончар);
Гурт студентів у обмальованих чортами штормовках навсидячки різався в карти (Є. Пашковський).
Словник української мови (СУМ-20)