навчитель
НАВЧИ́ТЕЛЬ, я, ч., заст. Учитель.
Я встиг розпитати у чоловіка, що їх навчитель молодий іще чоловік, живе сам (Фр., IV, 1950, 281);
Він [Сковорода] був на свій час широкоосвіченою, енциклопедичною людиною: філософом, ліриком, перекладачем, музикою, навчителем, проповідником на майданах (Тич., III, 1957, 110).
Словник української мови (СУМ-11)