навідмаш
НАВІ́ДМАШ, присл. Те саме, що наві́дліг.
Коропов зміряв поглядом Замримуху з ніг до голови, навідмаш відчинив двері й показав на мішок (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 152);
Не схибить в ударі Навідмаш рука. Діждалися кари — Рубай біляка! (Ус., І сьогодні.., 1957, 99).
Словник української мови (СУМ-11)