навідруб
НАВІДРУ́Б, присл., рідко. Те саме, що навідрі́з.
Закінчивши медінститут, він навідруб одмовився від усього, що пропонував йому батько, і поїхав у Донбас (Шовк., Людина.., 1962, 58);
У сорок першому році Дунай навідруб одмовився їхати в евакуацію зі своїм ФЗУ (Мур., Жила.. вдова, 1960, 4).
Словник української мови (СУМ-11)