навідріз
НАВІДРІ́З, НАОДРІ́З, присл. Рішуче, категорично, зовсім.
Вона навідріз каже Якимові: Забий жінку перше! (Фр., XVI, 1955, 76);
Хотілося швидше встати і йти, йти, але тіло навідріз відмовлялось служити (Гончар, II, 1959, 131).
Словник української мови (СУМ-11)