навідування

НАВІ́ДУВАННЯ, я, с. Дія за знач. наві́дувати.

Неждане Ївжине навідування на який час перервало веселу бесіду (Мирний, III, 1954, 331).

Значення в інших словниках

1. навідування — наві́дування іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. навідування — -я, с. Дія за знач. навідувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. навідування — НАВІ́ДУВАННЯ, я, с. Дія за знач. наві́дувати. Неждане Ївжине навідування на який час перервало веселу бесіду (Панас Мирний); Щороку вона заново чекала на батьків, хоч це навідування до Полтави її втомлювало (із журн.).  Словник української мови у 20 томах