навідування
НАВІ́ДУВАННЯ, я, с.
Дія за знач. наві́дувати.
Неждане Ївжине навідування на який час перервало веселу бесіду (Панас Мирний);
Щороку вона заново чекала на батьків, хоч це навідування до Полтави її втомлювало (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)