1. Словник української мови у 20 томах

навідування

НАВІ́ДУВАННЯ, я, с.

Дія за знач. наві́дувати.

Неждане Ївжине навідування на який час перервало веселу бесіду (Панас Мирний);

Щороку вона заново чекала на батьків, хоч це навідування до Полтави її втомлювало (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. навідування — наві́дування іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. навідування — -я, с. Дія за знач. навідувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. навідування — НАВІ́ДУВАННЯ, я, с. Дія за знач. наві́дувати. Неждане Ївжине навідування на який час перервало веселу бесіду (Мирний, III, 1954, 331). Словник української мови в 11 томах