навідріз

НАВІДРІ́З, НАОДРІ́З, присл.

Рішуче, категорично, зовсім.

– Чорт би убив твого, Явтух, з панами батька, І дядину, і дядька За ласку їх!.. – сказав Рибко тут наодріз (П. Гулак-Артемовський);

Гаврило, побачивши, що старий збирається в степові мандри, відмовився їхати навідріз, але потім передумав, узяв вила, мовчки сів у гарбу (Григорій Тютюнник);

Хотілося швидше встати і йти, йти, але тіло навідріз відмовлялось служити (О. Гончар);

Кликали і її у цей новий, на п'ять кімнат, дім, але Настя відмовилася навідріз (К. Мотрич);

Свого часу Маруся навідріз відмовилася продавати чи дарувати колгоспу стару Орисину хату (Люко Дашвар).

Значення в інших словниках

1. навідріз — навідрі́з прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. навідріз — пр., рішуче, категорично, навідруб.  Словник синонімів Караванського
3. навідріз — наодріз, присл. Рішуче, категорично, зовсім.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. навідріз — хохл. (наотрез) притьма притьма, притьмом, гостро, твердо, див. рішуче, категорично  Словник чужослів Павло Штепа
5. навідріз — НАВІДРІ́З, НАОДРІ́З, присл. Рішуче, категорично, зовсім. Вона навідріз каже Якимові: Забий жінку перше! (Фр., XVI, 1955, 76); Хотілося швидше встати і йти, йти, але тіло навідріз відмовлялось служити (Гончар, II, 1959, 131).  Словник української мови в 11 томах