навідруб
НАВІДРУ́Б, присл., рідко.
Те саме, що навідрі́з.
У сорок першому році Дунай навідруб одмовився їхати в евакуацію зі своїм ФЗУ (І. Муратов);
Закінчивши медінститут, він навідруб одмовився від усього, що пропонував йому батько, і поїхав у Донбас (Ю. Шовкопляс);
На жаль видавець навідруб відмовився платити обіцяний гонорар (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)