навідниця

НАВІДНИ́ЦЯ, і, ж.

Жін. до навідни́к 1.

Прийшлося і їй одного разу відпрацювати навідницею гармати (із журн.).

Значення в інших словниках

1. навідниця — навідни́ця іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. навідниця — -і. Жін. до навідник.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. навідниця — НАВІДНИ́ЦЯ, і, ж. Жін. до навідни́к.  Словник української мови в 11 томах