навіжено
НАВІЖЕ́НО. Присл. до навіже́ний 4.
— А ти думаєш, що я не люблю тебе так гаряче, так навіжено, як ти любиш мене? — сказав Павлусь (Н.-Лев., IV, 1956, 233);
Петров стояв уже без піджака, тримав когось обома руками за петельки й навіжено кричав (Шовк., Інженери, 1956, 373).
Словник української мови (СУМ-11)