навік

НАВІ́К, присл. Те саме, що наві́ки.

Минають місяці, — село Навік замовкло, Оніміло (Шевч., II, 1953, 151);

Хай буде той навік проклятий. Хто батька й край свій забува! (Сос., II, 1958, 390);

[Голос:] Ой, де мій коханий юнак-оборонець? .. Навік зажурився і втратив надію до мене дістатись (Л. Укр., II, 1951, 185);

// Завжди, вічно.

По землях отих наша слава ходила. Вона не зів’яне навік по війні (Нагн., Вибр., 1950, 62).

Значення в інших словниках

1. навік — наві́к прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. навік — присл. Те саме, що навіки 1). || Завжди, вічно.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. навік — НАВІ́К, присл. 1. Те саме, що наві́ки. Минають місяці, – село Навік замовкло, Оніміло (Т. Шевченко); Хутко прийде година та, коли в сльозах побачу, що я навік зів'яла, помарніла (Леся Українка); Як дивовижна птиця, відлетіло...  Словник української мови у 20 томах
4. навік — НАЗА́ВЖДИ́ (на весь час, на все життя), НАВІ́КИ (НАВІ́К), НАВІ́ЧНО, НАВІ́КИ-ВІКІ́В (НАВІ́К-ВІ́КИ) (НАВІ́К-ВІКІ́В) підсил., НА ВІ́КИ (ВІ́ЧНІ) підсил., НАЗА́ВШЕ розм., НАЗО́ВСІМ розм., ЗО́ВСІМ розм., В БЕ́ЗРІК (НА БЕ́ЗРІК) розм.  Словник синонімів української мови
5. навік — Наві́к, наві́ки, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. навік — Навік, навіки нар. 1) Навѣки, навсегда. Навік замовкло. Шевч. Навіки покинув мене. Макс. Як пійду я за нелюба, то й навіки загину. Мет. 259. У Шевченка еще: заснути навік-віки. 225. 2) Употребляется въ смыслѣ: въ высшей степени, чрезвычайно. Серцем був палкий навіки. МВ. (О. 1862. І. 71).  Словник української мови Грінченка