навік-віки
НАВІ́К-ВІ́КИ, присл. Те саме, що наві́ки 1.
Уживайтесь, бенкетуйте — Я вже не почую. Один собі навік-віки В снігу заночую (Шевч., І, 1951, 244);
3 шахтарями у копальні Я здружився навік-віки (Мал., За.. морем, 1950, 108).
Словник української мови (СУМ-11)