навік-віки
НАВІ́К-ВІ́КИ, присл.
Те саме, що наві́ки 1.
Упивайтесь, бенкетуйте – Я вже не почую. Один собі навік-віки В снігу заночую (Т. Шевченко);
З шахтарями у копальні Я здружився навік-віки (А. Малишко);
Шуга душа, літа, мов птаха, і що їй лічені роки, якщо піщинкою до шляху я припаду навік-віки (П. Мовчан).
Словник української мови (СУМ-20)