навік-віків
НАВІ́К-ВІКІ́В, присл.
Те саме, що наві́ки 1.
Так слухай же: чи в огняній геєні, чи в темряві без краю доведеться мені навік-віків з душею пробувати (Леся Українка);
О, скільки, скільки днів печуть ці думи мізок! І кожен з днів цих черво [червоно] догоряв Та й гас навік-віків (І. Багряний).
Словник української мови (СУМ-20)