наглити
НА́ГЛИТИ, лю, лиш, недок., перех., діал. Квапити; підганяти.
Не наглю Вас, не прошу негайної одповіді, але коли будете мати час і охоту перекинутись словом, пишіть (Коцюб., III, 1956, 369);
— Ну, ну, давайте. Ближче до діла! — ..удаючи з себе невдоволеного, наглив його голова (Головко, II, 1957, 522).
Словник української мови (СУМ-11)