наглити
Нагли́ти. Підганяти, квапити. Я боялася, що, виїхавши пізніше з Наугейма, не застану його [брата] більше в Відні, тим часом він доперва сими днями виїде. Тоді о тім ще не знав, а то був би не наглив на мене (Коб., Листи, 180, 600); Тим часом час наглив нашу утворену фінансову місію до виїзду в напрямі Стрий, Лавочне, Ужгород, Прага (Галіп, Спомини, ч. 3-4, 87)
// пол. naglić — 1) квапити, підганяти, 2) змушувати.
Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.