1. Українська літературна мова на Буковині

наглити

Нагли́ти. Підганяти, квапити. Я боялася, що, виїхавши пізніше з Наугейма, не застану його [брата] більше в Відні, тим часом він доперва сими днями виїде. Тоді о тім ще не знав, а то був би не наглив на мене (Коб., Листи, 180, 600); Тим часом час наглив нашу утворену фінансову місію до виїзду в напрямі Стрий, Лавочне, Ужгород, Прага (Галіп, Спомини, ч. 3-4, 87)

// пол. naglić — 1) квапити, підганяти, 2) змушувати.

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. наглити — Нетерпляче настоювати, підганяти [XI] — спонукувати до поспіху [VI] Словник з творів Івана Франка
  2. наглити — на́глити дієслово недоконаного виду квапити; виявляти нахабство — розм. Орфографічний словник української мови
  3. наглити — Квапити, підганяти, принукувати, о. підстьобувати. Словник синонімів Караванського
  4. наглити — -лю, -лиш, недок., перех., діал. Квапити; підганяти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. наглити — НА́ГЛИТИ, лю, лиш, недок. 1. кого і без дод. Квапити; підганяти. Не наглю Вас, не прошу негайної одповіді, але коли будете мати час і охоту перекинутись словом, пишіть (М. Коцюбинський); Час наглив. Словник української мови у 20 томах
  6. наглити — КВА́ПИТИ (спонукати когось до швидкого виконання чого-небудь, до прискорення якоїсь дії), ПОКВА́ПЛЮВАТИ, ГАЛИ́ТИ діал.; ПІДГАНЯ́ТИ (ПІДГО́НИТИ), ПРИГАНЯ́ТИ (ПРИГО́НИТИ) розм., ГАРЯЧИ́ТИ розм., ПІДСТЬО́БУВАТИ (ПІДСТІБА́ТИ) розм. Словник синонімів української мови
  7. наглити — НА́ГЛИТИ, лю, лиш, недок., перех., діал. Квапити; підганяти. Не наглю Вас, не прошу негайної одповіді, але коли будете мати час і охоту перекинутись словом, пишіть (Коцюб., III, 1956, 369); — Ну, ну, давайте. Ближче до діла! — .. Словник української мови в 11 томах
  8. наглити — Наглити, -лю, -лиш гл. Торопить, понукать. Желех. Словник української мови Грінченка