нагніваний
НАГНІ́ВАНИЙ. а, е, розм. Який сердиться, гнівається; розгніваний.
Він бачив, що жінка тільки вдає з себе нагнівану, бо надворі спокійно гукнула до шофера (Кундзич, Пов. і опов., 1951, 65).
Словник української мови (СУМ-11)НАГНІ́ВАНИЙ. а, е, розм. Який сердиться, гнівається; розгніваний.
Він бачив, що жінка тільки вдає з себе нагнівану, бо надворі спокійно гукнула до шофера (Кундзич, Пов. і опов., 1951, 65).
Словник української мови (СУМ-11)