нагніваний
НАГНІ́ВАНИЙ. а, е, розм.
1. Який сердиться, гнівається; розгніваний.
Він бачив, що жінка тільки вдає з себе нагнівану, бо надворі спокійно гукнула до шофера (О. Кундзич).
2. Який виражає гнів.
– Та ти і досі її любиш, – сказала вперто, з нагніваними губами. – Тепер я люблю тебе і тільки тебе, – хотів знову притулити її до себе, але вона відгородилась ліктем (Ірина Вільде);
Тільки розженуся, – як тут стає переді мною Ваш образ такий серйозний, чогось нагніваний, чи сердитий, чи розчарований (О. Шугай);
Чувся нагніваний шепіт Павла (Є. Пашковський).
Словник української мови (СУМ-20)