нагнічувати

НАГНІ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., НАГНІТИ́ТИ, ічу́, і́тиш, док., перех. Давити, тиснути чим-небудь.

У хаті зробилось душно, важко, мов стеля вниз опустилася й нагнічувала дівчатам голови (Мирний, II, 1954, 103);

Щось ніби дуже важке та загальне нагнітило його, душило безперестанку й не давало ніякого просвітку думкам (Н.-Лев., І, 1956, 567).

Значення в інших словниках

1. нагнічувати — нагні́чувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. нагнічувати — Натискати, натискувати, надавлювати, тиснути, давити, притискати.  Словник синонімів Караванського
3. нагнічувати — -ую, -уєш, недок., нагнітити, -ічу, -ітиш, док., перех. Давити, тиснути чим-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. нагнічувати — НАГНІ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., НАГНІТИ́ТИ, ічу́, і́тиш, док., що. 1. Давити, тиснути на що-небудь вагою. У хаті зробилось душно, важко, мов стеля вниз опустилася й нагнічувала дівчатам голови (Панас Мирний); // Натискати, притискати кого-, що-небудь.  Словник української мови у 20 томах
5. нагнічувати — ГНІТИ́ТИ (діяти гнітюче, викликати важке й болісне почуття), ПРИГНІ́ЧУВАТИ, ПРИГНІТА́ТИ рідше, ЗГНІ́ЧУВАТИ, ДАВИ́ТИ, ПРИДА́ВЛЮВАТИ, РОЗДА́ВЛЮВАТИ підсил., ДУШИ́ТИ, ПРИДУ́ШУВАТИ, ЧАВИ́ТИ, РОЗЧА́ВЛЮВАТИ підсил.  Словник синонімів української мови
6. нагнічувати — Нагні́чувати, -гні́чую, -чуєш; нагніти́ти, -гнічу́, -гні́ти́ш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. нагнічувати — Нагнічувати, -чую, -єш сов. в. нагніти́ти, -чу, -тиш, гл. Нажимать, нажать, надавливать, надавить, придавливать, придавить. Повалив мене та ще й коліном нагнітив. Лебед. у. Язик отерп, замерзла мова, мов камінь сердечко нагнів. Мкр. Г. 24.  Словник української мови Грінченка