нагорода
НАГОРО́ДА, и, ж. Відзначення заслуг, достоїнств і т. ін.
Три Зорі у нагороду За геройство за твоє [Кожедуба]… (Нех., Ми живемо.., 1960, 114);
// Те, що дається для відзначення заслуг, достоїнств і т. ін.
Коли мене викликали першого, щоб одержати нагороду [книжку], то я почув, що він [батько] голосно заплакав (Фр., І, 1955, 12);
Коли вручають нагороду Тобі чи області твоїй, — Подумай, що ти для народу В майбутнім зробиш, друже мій! (С. Ол., Вибр., І959, 99).
Словник української мови (СУМ-11)