1. Словник української мови в 11 томах

нагорода

НАГОРО́ДА, и, ж. Відзначення заслуг, достоїнств і т. ін.

Три Зорі у нагороду За геройство за твоє [Кожедуба]… (Нех., Ми живемо.., 1960, 114);

// Те, що дається для відзначення заслуг, достоїнств і т. ін.

Коли мене викликали першого, щоб одержати нагороду [книжку], то я почув, що він [батько] голосно заплакав (Фр., І, 1955, 12);

Коли вручають нагороду Тобі чи області твоїй, — Подумай, що ти для народу В майбутнім зробиш, друже мій! (С. Ол., Вибр., І959, 99).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. нагорода — (відзначення за заслуги) відзнака, винагорода, (грошова) премія, (переможцеві) приз. Словник синонімів Полюги
  2. нагорода — нагоро́да іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. нагорода — Винагорода, ур. мзда, з. наділ; (на змаганнях) приз; (заохочення) премія; д. надгорода. Словник синонімів Караванського
  4. нагорода — див. подяка Словник синонімів Вусика
  5. нагорода — -и, ж. Відзначення заслуг, позитивних якостей і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. нагорода — НАГОРО́ДА, и, ж. Відзначення заслуг, достоїнств і т. ін., а також те, що дається за них. Пан, прикликавши Остапа та Оришку до себе, сказав: “Оце тобі, Остапе, за твою вірну службу і нагорода!... Словник української мови у 20 томах
  7. нагорода — НАГОРО́ДА (те, що дається для відзначення заслуг, достоїнств і т. ін.); ВІДЗНА́КА (нагорода за заслуги в якій-небудь галузі діяльності); ВИ́НАГОРО́ДА, ЗАСЛУ́ГА розм. (те, що є нагородою за якісь послуги або заслуги, платою за працю тощо); ПРЕ́МІЯ (перев. Словник синонімів української мови
  8. нагорода — Нагоро́да, -ди; -ро́ди, -ро́д Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. нагорода — Нагоро́да, -ди ж. Награда. Нагорода ваша велика на небі. Єв. Л. VI. 23. Лопата — заплата, а Бог — нагорода. Ном. № 4608. Словник української мови Грінченка