1. Словник української мови в 11 томах

нагороджений

НАГОРО́ДЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до нагороди́ти¹.

Ми зараз вилітаємо до нашої столиці. Ви всі нагороджені цією поїздкою за прекрасну роботу (Ів., Вел. очі, 1956, 116);

За заслуги перед народом О. М. Бойченко був нагороджений орденами Трудового Червоного Прапора та "Знак пошани" (Літ. газ., 31 .V 1951, 3);

Відповіді лектора були ще раз нагороджені щедрими оплесками (Смолич, Розм. з чит., 1953, 183);

// У знач. прикм.

Коли голова екзаменаційної комісії назвав його ім’я першим у списку нагороджених учнів, він раптом почув голосний плач свого батька (Кол., Терен.., 1959, 18);

// нагоро́джено, безос. присудк. сл.

Торік республіку [УРСР] нагороджено другим орденом Леніна (Колг. Укр., 4, 1959, 1).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. нагороджений — нагоро́джений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. нагороджений — [нагороджеинией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  3. нагороджений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до нагородити I. || нагороджено, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. нагороджений — НАГОРО́ДЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до нагороди́ти¹. Ми зараз вилітаємо до нашої столиці. Ви всі нагороджені цією поїздкою за прекрасну роботу (О. Словник української мови у 20 томах
  5. нагороджений — Нагоро́джений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)