нагороджений

НАГОРО́ДЖЕНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до нагороди́ти¹.

Ми зараз вилітаємо до нашої столиці. Ви всі нагороджені цією поїздкою за прекрасну роботу (О. Іваненко);

Був нагороджений [Сазон] двома георгіївськими хрестами (Григорій Тютюнник);

Відповіді лектора були ще раз нагороджені щедрими оплесками (Ю. Смолич);

// у знач. прикм.

Коли голова екзаменаційної комісії назвав його ім'я першим у списку нагороджених учнів, він раптом почув голосний плач свого батька (П. Колесник);

// нагоро́джено, безос. пред.

– Одного працівника нашої школи нагороджено орденом Радянського Союзу (Ю. Яновський);

// у знач. ім. нагоро́джений, ного, ч. Той, кого нагородили.

[Ватутін:] Поздоровляю всіх нагороджених і бажаю нових бойових успхів (Л. Дмитерко);

Він [старий] клав перед собою, в дерев'яних палітурках Євангеліє, яким його було нагороджено при закінченні приходської троянівської школи (Григорій Тютюнник).