нагрянути
НАГРЯ́НУТИ, ну, неш, док.
1. Несподівано, раптово з’явитися.
Марксистський гурток кілька разів збирався в училищі, але тут завжди була небезпека, що нагряне адміністрація (Бурл., Напередодні, 1956, 15);
Вночі він нагрянув до неї з дядьками додому (Гончар, II, 1959, 266);
// Напасти.
Траплялось, що увесь город по цілих ночах був у тривозі, прислухаючись, як вили собаки, і сподіваючись, що ось-ось нагряне ворог і всіх переб’є або полонить… (Збірник про Крон., 1955, 49).
2. З великою силою, раптово розпочатися.
А коли нагрянула війна — чашу лиха випив він сповна (Гонч., Вибр., 1959, 270).
Словник української мови (СУМ-11)