надаремне
НАДАРЕ́МНЕ, присл., розм. Те саме, що надаре́мно.
Сьогодні Зоя, мов оса, з’являлася то тут, то там і все чогось бриніла, надаремне шукаючи відповідного предмета, щоб його вколоти (Коб., III, 1956, 485);
Курибіда надаремне заплющував очі, заснути він не міг (Панч, І, 1956, 572).
Словник української мови (СУМ-11)