надаремний
НАДАРЕ́МНИЙ, а, е, розм.
1. Який не дає наслідків; марний.
Хтось пирхає зо сміху, і я відчуваю, що хвальба моя надаремна, що хлопці мають важливіші доручення (М. Ол., Чуєш.., 1959, 79);
// Який не має успіху, не досягає мети; безуспішний.
Надаремна спроба.
2. Який не має серйозних причин; непотрібний.
Підняття народного добробуття [добробуту], народна просвіта, — були б багато вищими завданнями для польських панів, ніж надаремна й непотрібна іграшка в полонізацію галицьких українців (Н.-Лев., II, 1956, 393).
Словник української мови (СУМ-11)