надаремно

НАДАРЕ́МНО, розм. Присл. до надаре́мний.

Поїзда треба було довго ждати і гаяти надаремно час (Н.-Лев., IV, 1956, 110);

[Чирва:] Товариш із города не дурно говорив вам про диктатуру. Так що громадянин Малоштан надаремно протестує (Мик., І, 1957, 64);

Тут він, рибалка з-над Бугу, мабуть, закінчить свій шлях. Нема чого тішити себе надаремно, він не дитина (Гончар, III, 1959, 152);

// у знач. присудк. сл. Марно, безрезультатно.

Як тільки зачую чиюсь ходу, зараз колотиться серце. Але се надаремно: чай пили без панни Апелі (Коцюб., II, 1955, 261);

Забили знадвору вікно. Але все це тепер надаремно. Засвітало, а в хаті у них все одно. Як в могилі тій, зимно і темно (Перв., II, 1958, 243).

Значення в інших словниках

1. надаремно — надаре́мно прислівник незмінювана словникова одиниця розм.  Орфографічний словник української мови
2. надаремно — див. даремно; даром  Словник синонімів Вусика
3. надаремно — Присл. до надаремний. || у знач. присудк. сл. Марно, безрезультатно.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. надаремно — НАДАРЕ́МНО, розм. Присл. до надаре́мний. – І свиту надаремно шукаєте, бо я до вас не поїду, – сказала Маруся (І. Нечуй-Левицький); Тут він, рибалка з-над Бугу, мабуть, закінчить свій шлях. Нема чого тішити себе надаремно, він не дитина (О.  Словник української мови у 20 томах
5. надаремно — ДАРЕ́МНО (ДАРЕ́МНЕ рідше) (без сподіваних наслідків), ДАРМА́ (ДА́РМА рідше) (ДА́РМО рідше), МА́РНО (МА́РНЕ), БЕЗПЛІ́ДНО, БЕЗРЕЗУЛЬТА́ТНО, БЕЗУСПІ́ШНО, ТАК розм., ДА́РОМ розм., ЗАДА́РОМ розм., НАДАРЕ́МНО (НАДАРЕ́МНЕ) розм., ДУ́РНО розм.  Словник синонімів української мови
6. надаремно — Надаре́мне і надаре́мно, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)