надармо
НАДА́РМО, присл., розм. Те саме, що надаре́мно.
Махнув хлопець долонею, щоб його спіймати, — фуркнув Дрозд. Сів удруге, знов хлопець на нього намірився рукою — знов надармо (Фр., IV, 1950, 62).
Словник української мови (СУМ-11)НАДА́РМО, присл., розм. Те саме, що надаре́мно.
Махнув хлопець долонею, щоб його спіймати, — фуркнув Дрозд. Сів удруге, знов хлопець на нього намірився рукою — знов надармо (Фр., IV, 1950, 62).
Словник української мови (СУМ-11)